 Йов, розділ 31
- Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
- І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
- Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
- Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
- Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
- то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
- Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
- то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
- Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
- то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
- Бо гидота оце, й це провина підсудна,
- бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!…
- Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
- то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
- Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
- Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
- Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
- Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
- Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
- чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
- Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
- хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
- Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти…
- Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
- Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
- Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
- то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
- це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
- Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
- Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
- Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
- Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
- Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
- Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив…
- О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник…
- Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
- Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
- Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
- якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
- то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!… Слова Йова скінчилися.
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія