Йов, розділ 37
- Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
- Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
- його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
- За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
- Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
- До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
- Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
- І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
- Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
- Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
- Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
- і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
- він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
- Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
- Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
- Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
- ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
- Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
- Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
- Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
- І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
- Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
- Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
- Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.
|
Выбор перевода и языка
|