Йов, розділ 16
- А Йов відповів та й сказав:
- Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
- Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
- І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
- устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
- Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
- Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
- і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
- Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене…
- Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
- Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене…
- Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив… І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
- Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю…
- Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач…
- Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову…
- Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
- хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
- Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
- бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті…
- Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
- і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
- бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь…
|
Выбор перевода и языка
|