 Йов, розділ 17
- Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!…
- Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує…
- Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?
- Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
- Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
- Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють…
- З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь…
- Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
- І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
- Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного…
- Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
- вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
- Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе…
- До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!…
- Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
- До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху…
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія