 Йов, розділ 4
- І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
- Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
- Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
- того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
- А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався…
- Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
- Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
- Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
- вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
- Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
- Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
- І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
- у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
- спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
- і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм…
- Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
- Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
- Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
- Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
- Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди…
- Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!…
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія