Йов, розділ 27
- І Йов далі вів мову свою та й казав:
- Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
- і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
- неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
- Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
- за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
- нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
- Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
- Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
- Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
- Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
- таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
- Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
- Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
- Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть…
- Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
- то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить…
- Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
- він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його…
- Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
- східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця…
- Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
- Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця…
|
Выбор перевода и языка
|