 Єремія, розділ 8
- Того часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів,
- і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм. Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноїм стануть вони на поверхні землі!
- І смерть буде ліпша від життя для всіїї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.
- І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають? Хіба хто відступить, то вже не вертаїться?
- Чому відступив оцей їрусалимський народ усевічним відступленням? Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись.
- Прислухався Я й слухав: неправду говорять, немаї нікого, хто б каявсь у своїму лукавстві, говорячи: Що я зробив? Кожен з них обертаїться до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій…
- І відаї бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знаї Господнього права!…
- Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!
- Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнї відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?
- Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!…
- І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
- Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь…
- Зберу їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фієовім дереві фіє, а їхнї листя пов'яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять…
- Пощо ми сидимо? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили…
- Ми миру чекали, й немаї добра, часу вилікування й ось жах!
- Чути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла! І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкуї в ньому…
- Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немаї закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь!
- Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце мої…
- Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?
- Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені…
- Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло…
- Чи немаї бальзаму в Єілеаді? Чи ж немаї там лікаря? Чому нема вилікування для доньки народу Мого?
- Ой, коли б голова моя стала водою, а око мої за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!…
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія