 Йов, розділ 39
- Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
- Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
- коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
- Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
- Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,
- якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
- Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
- Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
- Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
- Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
- Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
- Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
- Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?
- Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
- і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
- Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
- бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
- А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
- Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
- Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
- Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
- сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
- хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
- Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
- При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
- Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
- Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
- На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
- ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
- а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія