 Йов, розділ 34
- І говорив Елігу та й сказав:
- Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!
- Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.
- Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.
- Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
- Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя…
- Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,
- і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?
- Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.
- Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
- Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!
- Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.
- Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?
- Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,
- всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!…
- Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
- Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?
- Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?
- Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,
- за хвилину вони помирають, опівночі… Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.
- Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,
- немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.
- Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.
- Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.
- Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!
- Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,
- за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
- щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.
- Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,
- щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.
- Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!
- Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!
- Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
- Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
- Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.
- О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
- бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої…
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія