Приповісті, розділ 5
- Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
- щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
- Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
- та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
- її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
- Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
- Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
- віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
- щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
- щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!…
- І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
- і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
- І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників…
- Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!…
- Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
- чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
- Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
- Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
- вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
- І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
- Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
- власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,
- помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!…
|
Выбор перевода и языка
|