 Приповісті, розділ 2
- Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,
- щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,
- якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
- якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,
- тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,
- бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!
- Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
- щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!
- Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,
- бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!
- розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,
- щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,
- від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,
- що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,
- що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,
- щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова,
- що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,
- вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,
- ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,
- щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!
- Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,
- а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія