 Йов, розділ 3
- По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
- І Йов заговорив та й сказав:
- Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
- Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!…
- Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!…
- Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!…
- Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
- Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
- Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
- бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!…
- Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
- Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
- Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
- з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
- або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!…
- Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
- Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
- разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!…
- Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого…
- І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
- що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
- тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
- мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
- Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
- бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені…
- Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!…
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія