 Плач Єремії, розділ 3
- Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,
- Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла…
- Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день…
- Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,
- обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,
- у темноті мене посадив, мов померлих давно…
- Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої…
- І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою…
- Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої…
- Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!
- Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!
- Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,
- пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака…
- Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день…
- Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином…
- І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,
- і душа моя спокій згубила, забув я добро…
- І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа…
- Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,
- душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені…
- Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:
- Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,
- нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!
- Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!
- Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!
- Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.
- Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,
- нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;
- хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;
- хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується…
- Бо Господь не навіки ж покине!
- Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,
- бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.
- Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,
- щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,
- щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!
- Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?
- Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?
- Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.
- Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!
- підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!
- Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,
- закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
- закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла…
- Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,
- наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,
- страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль…
- Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду…
- Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,
- аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,
- моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста…
- Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,
- життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене…
- Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!…
- Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,
- Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!
- Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!
- За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
- Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!
- Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,
- Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,
- мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день…
- Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!
- Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
- Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!
- Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія