 Плач Єремії, розділ 5
- Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
- наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
- Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!…
- Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо…
- У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
- До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
- Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
- Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки…
- Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб…
- Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду…
- Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах…
- Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані…
- Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються…
- Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
- втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу…
- Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
- тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
- через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній…
- Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
- Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
- Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
- Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія