 Пісня над піснями, розділ 5
- Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!… Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
- Я сплю, моє ж серце чуває… Ось голос мого коханого!… Стукає… Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!…
- Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?
- Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!…
- Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців…
- Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!… Душі не ставало в мені, як він говорив… Я шукала його, та його не знайшла… Я гукала його, та він не відізвався до мене…
- Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани… Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
- Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
- Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
- Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших…
- Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон…
- Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
- Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
- Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
- Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
- Уста його солодощі, і він увесь пожадання… Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
|
Выбор перевода и языка
|
Біблія